КЛАСНА ГОДИНА ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ (для учнів 5 класу)

МЕТА

1.     Поширити знання учнів про зародження української писемності.

2.     Розвивати допитливість, кмітливість.

3.     Вчити працювати в групі, приймати спільні рішення, порівнювати, визнавати помилки.

4.     Виховувати любов до рідної мови, зміцнювати  бажання спілкуватися нею, розширювати поле читання учнів .

 ОБЛАДНАННЯ

1.     Презентація.

2.     Аудіо записи українських народних пісень.

3.     Ігри на звання «Кращий знавець української мови”.

4.     Жартівливий діалог

             Слово вчителя. 9 листопада відзначають День української писемності та мови. Це свято було встановлене указом президента України  в 1997 році і відзначається щороку на честь літописця Нестора, послідовника  творців слов’янської писемності Кирила(827-869р.) та Мефодія(815-885р.). Дослідники вважають ,що саме з Нестора Літописця(1056-1114рр.) –першого українського історика, видатного письменника та мислителя, ченця Києво-Печерської лаври , починається писемна українська мова.

Преподобний Нестор Літописець—киянин, у 17 років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря  преподобний Феодосій. Найвизначнішою працею Нестора Літописця є «Повість минулих літ»-- перша в Київській Русі пам’ятка про історичні події з кінця ХІ ст.. до 1113року.

 1. Презентація.

1-й учень.
Мій друже , брате ,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї ,
Мовою матері твоєї ,
Народу твого мовою.

  2-й учень.
Вся історія народу – в мові ,
Мова – душа народу.
Позбавити народ рідної мови –
Це означає вбити народ.


3-й учень.
Слова летять у душу як лебідки
І пахнуть п’янко житом і росою ,
Калиною , цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.

  4-й учень.
Зневажати мову мамину _ біда ,
Котра пустими зробить наші душі
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те , що корені калині сушить.
 
 5-й учень.
О, не губи свого народу ,
Безсмертна мово , рідна і терпка ,
Ти є душа співучого народу
Що був і є , і буде у віках.

    Звучить українська народна пісня.
 Учениця.     

Рідна мова. І чується лагідний , теплий голос матері , яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова , як наші українські мами ? Адже цілий світ визначає , що українська мова – чудова , мелодійна , багата.

 Учень.    

  Кожен народ гордий з того , що він має свою державу , свою мову , волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ – патріот своєї країни , він любить її , поважає її закони і бореться за її незалежність і волю , якщо того немає.

 2. ДЛЯ НАЩАДКІВ…
      Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь – якого народу. Існує дві слов’янські азбуки: кирилиця та глаголиця. Яка з них є давнішою і яку винайшов слов’янський просвітник Кирило – ось ті питання , що  багато років  хвилюють славістів у всьому світі.
      Кирилиця – писемність , що відома за книжковими пам’ятками ХІ - ХІІ ст. її азбука складається з 43 літер , у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Накреслення літер (графіка) близьке грецькому , візантійському алфавітові.
     Кирилиця – складна творча переробка грецького алфавіту. До її складу увійшли 19 літер , зовсім невідомих грекам. Накреслення її літер в подальшому стали графічною основою сучасної української , болгарської , російської , білоруської писемності.
    На відміну від кирилиці , глаголиця має дуже складне накреслення літер у вигляді кружечків і петелек , з’єднаних між собою , що дуже утруднює оволодіння цією системою слов’янського письма. Азбука глаголиці складається з 39 літер.
   Більшість вчених гадає , що глаголицю винайшов Кирило для слов’ян Моравії  , де разом зі своїм братом Мефодієм він запроваджував церковні відправи слов’янською мовою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці , вона тривалий час вживалася в деяких південно -слов’янських країнах.

  3. ЯК  ЗАЛИШИТИ СЛІД?
         1.Відгадайте  загадки.
Грамоти не знаю ,                                              Тоненьке , кругленьке , 
А цілий вік пишу.                                              Серце чорненьке.(Олівець)                                          Хто на його слід погляне ,
 Думку його взнає.
                     (Олівець)
Тіло жовте ,                                                        
Серце чорне:                                                      Чорний Іван ,
Тіло мовчить ,                                                   Дерев’яний каптан ,
А серце говорить.                                             Де носом проведе ,
(Олівець)                                                            Там помітку кладе ,                                                                         
 Сталевий коник по білому полю бігає ,
За собою чорні сліди залишає.(Ручка)
У пеналі в неї дім ,
Поряд з олівцем у нім.
Може цифри рахувати
І перекази писати.(Ручка)
       4.  ЧИМ  І   ЯК ПИСАЛИ НАШІ ПРЕДКИ?

 Кілька тисяч років тому людина почала писати дерев’яними , кістяними або бронзовими тригранними загостреними паличками на сирих глиняних дощечках. Після цього керамічну плитку обпалювали для міцності. Ці глиняні таблички з клинописом дійшли до нашого часу.

 Стародавні єгиптяни використовували для письма на папірусі тонкі кисті з тростини або очеретяні ручки. У кожного єгипетського писаря завжди були при собі пенал і чашка для води. Ця дощечка з довгим жолобком для очеретяних паличок і двома поглибленнями для фарб.

 У гробниці Тутанхамона знайшли загострену трубочку з міді , у яку вставляли тростинне стебло і просочували його темною рідиною – чорнилом. У якості чорнила використовували сажу , розведену у воді з додаванням клею. Очеретяне перо було загострене і розщеплене на кінці. Цим розщепленням чорнила стікали тонкою цівкою на лист папірусу.

 Стародавні римляни писали на воскових книжечках – кодексах. Кодекси виготовлялися з дощечок із заповненою воском виїмкою. Писали на них , а вірніше , дряпали ,за допомогою палички – стілуса.

  Стілус виготовляли з металу. Один кінець стилю був загостреним , а інший _ заокругленим. Гострим кінцем писали , а зроблений запис можна було стирати іншим заокругленим кінцем стілуса. Воскові книжечки - таблички проіснували до початку 19 століття.

 На папері також писали гусячим перами , які потрібно було попередньо зрізати навскоси , загострювати і розщеплювати за допомогою складаного ножа. Гусячі пера як інструмент для писця проіснували до кінця 19 століття. Пера використовували гусячі або воронячі , а чорнило робили з соку чорнильних горішків , залізного купоросу і гуміарабіку.

 Гусячі пера проіснували близько тисячі років. До кінця 19-го століття сталеве перо повністю витіснило гусячі пера , оскільки ті вимагають частої заміни. Однак ,  ще у 1930 – 1950 – і роки 20 століття у деяких школах писали сталевим пером , що дозволяло писати гарним почерком «з натиском».

 У 1960 – і роки у Японії були винайдені наконечники у вигляді фетру. Ручки з фетровими наконечниками отримали назву «фломастер». Вони мали пористий стрижень для письма , просочений фарбувальною рідиною на спиртовій або нітрооснові.

  

5. ІГРИ НА ЗВАННЯ "КРАЩИЙ ЗНАВЕЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ”
               Гра "Повна протилежність”
Гравці поділяються на дві групи і утворюють два кола, одне всередині другого. Ті, що у внутрішньому колі, сидять на стільцях, а інші стоять за ними.
Один з тих, що сидять, починає гру, кидаючи хустку кому-небудь з внутрішнього кола, і при цьому вимовляючи яке-небудь слово. Той, кому кинута хустка, повинен відповісти йому теж словом, але протилежним за своїм значенням, наприклад: "холодно – жарко”, "швидко – поволі”, "тихо – голосно”. Відповісти треба одразу і тут же кинути хустку кому-небудь з внутрішнього кола, сказавши нове слово.
Коли ж хтось не зуміє відразу ж відповісти, йому доводиться мінятися місцями з тим, хто стоїть за його спиною, передавши йому хусточку.
Той, хто одержав хустку, продовжує гру новим словом.

              Гра "Міркуй добре”
Гравці сидять у колі. Один з них кидає будь-кому м’яч і одночасно з цим називає який-небудь склад, наприклад: "ка”. Той, хто ловить м’яч, додає склад, щоб вийшло певне слово: "ка-ша”, "ка-мінь” тощо.
Цю гру можна провести ще й так: той, хто кидає м’яч, називає яку-небудь професію, наприклад, "редактор”, а той, кому кинуто м’яч, повинен назвати річ, що стосується даної професії, наприклад: "книжка”, "газета” тощо.
Може бути і важче завдання, наприклад, сказати риму. Виконати його вмить, звичайно, важко. Тому той, хто кидає м’яч, сказавши слово, до якого слід дібрати риму, лічить до п’яти, а той, хто впіймав його, повинен протягом цього часу дібрати до сказаного слова риму.

            Гра "Пригадай слово”
Гравці стають у коло, руки на поясі. Один з гравців кидає кому-небудь і колі м’яч. Той, хто спіймає його, повинен сказати яке-небудь слово на умовлену заздалегідь букву, наприклад, "Ц”. Гравець, який спіймав м’яч, каже: "Цифра” – і одразу ж кидає м’яч третьому, який тут же додає слово на цю ж букву – "циркуль”. Третій кидає четвертому, четвертий каже, наприклад, "циркуляція” і, не затримуючи м’яча, кидає його п’ятому і т.д.
Букві вибирають залежно від складу і віку гравців або на яку є найбільше слів і їх найлегше дібрати (в, м, к, с і т.д.).
Слова потрібно придумати швидко, не затримуючись. Повторювати вже сказані слова не дозволяється.
Програє той, хто повторив уже сказане слово або нешвидко придумав нове слово.

            Гра "Ланцюжок”
У цій грі треба скласти ланцюжок із слів так, щоб остання буква одного слова збігалася з першою буквою наступного.
Гравці стають у коло. Один з них кидає комусь м’яч і водночас каже якесь слово, наприклад, "Кропивницький”. Той, хто спіймав м’яч, повинен одразу ж сказати інше слово, яке починалося б на ту букву, якою закінчується попереднє слово. В даному випадку на букву "А”. Він, наприклад, каже: "Алчевськ” – і кидає м’яч далі по колу. Третій повинен сказати слово на букву "Р”, наприклад, "Рівне”, четвертий на букву – "Н” – "Нікополь” і т.д.
Можна умовитися брати слова, обмежуючись якоюсь однією темою, наприклад: звірі, риби, птахи, географічні назви тощо.
Всі слова повинні бути в називному відмінку однини.

             Гра "Так” і "ні” не говори”
Гравці сідають півколом. Один з них – ведучий. Він ставить запитання то одному, то другому гравцеві. На всі запитання треба швидко відповідати, але не можна при цьому говорити ні "так”, ні "ні”. Наприклад:
– Ти був влітку в таборі?
– Був.
– Любиш кататись на ковзанах?
– Люблю.
Той, хто відповість на поставлене запитання "так”, ні "ні”, змінює ведучого.

            Гра "Літератори”
Гравці сідають у коло. Керівник дає тему оповідання. Один з гравців починає оповідати на цю тему, доходить до цікавого моменту і, не закінчивши фрази, замовкає.
Гравець, який сидить справа, продовжує оповідання і, сказавши кілька фраз, пропонує продовжувати своєму сусідові і т.д.
Оповідання виходить дуже веселе, повне несподіваних пригод, з невідомим для всіх закінченням.
Виграє той, чия частина оповідання буде найкращою.

           6. Жартівливий діалог

Вчитель. Кожен мовець повинен прагнути того, аби його мова стала досконалою, зрозумілою всім. Та  висловлювати свою думку логічно, ясно, грамотно, доречно, виразно і багато посильно не  кожному. Ось послухайте діалог двох юнаків:

Юнак 1.  Слышь, ты, як попасти в магазин, де продають, як это називається, каструлі, чайники. Мені  потрібна чара, понімаеш? Недавно приехал у ваш город, поселився в общазі. А їсти готовити нема в  чому. Оце і мотаюсь шукаю інструмєнти для пріготовлєнія піщі.

  Юнак 2.  Вибачте, я вас зовсім не розумію. Мені здається, що вам потрібна крамниця „Тисяча і одна  дрібниця”. Однак за чарами вам варто було б звернутися до чаклунки. Тож чіткіше висловлюйте свої думки.

Вчитель. Це типова ситуація. І, певно, дехто з вас потрапляв у неї. А причина непорозумінь – порушення процесу спілкування, адже ці юнаки на різних рівнях   володіють мовою

Розігрується драматизований діалог:

-     Хелоу, кент!  Як ти тіпа на діскарі вчора оттягнувся?

-    Привіт, Олеже. Ми вчора відвідали вечір, присвячений Дню української писемності і мови    «Квітни, мово калинова».

-   Так що – і дискаря не було?

-   Ні, ми лише подивилися чудове   літературно-мистецьке свято.

-  Во, блін, галімо було. Харашо, шо я не пішов. Ми з кентами у мене на хаузі  отривались. Родаків дома не було. Кльово!

-    Що ж ви робили, Олеже? Як провели свій вільний час?

-   Повний отпад! Бабки зібрали, прикинь,  такий балдьож – хавать є шо, музон ніштяк. Такі приколи були…

-   Слухай, братан…

-    Вибач, Олеже, не розумію я тебе. Ти  якою мовою говориш?

-  Ну ти Андерсен! Якою мовою – українською в  натуре!

-  Вибач, я знаю іншу мову. Таких слів немає у словниках. Перепрошую, я поспішаю. Зустрінемось потім. Бувай. (Іде).

-   Ну, братан, давай ше побазарим. Ех ти, а ще друг називається… І чого ото він випендрюється?

Вчитель: І справді, чого? А ви не здогадуєтесь? Так буває, що, хто нехтує культурою рідної мови,  потрапляє в жалюгідне становище, хоч, на  жаль, сам цього не  усвідомлює.

Підсумок  заняття, визначення кращих знавців писемності та мови за участю в конкурсах.